Півтора роки тому ГО “Смарт освіта” закликала українських педагогів долучитися до пілотування курсу “Уроки доброчесності” для учнів 3–4 класів. Після конкурсного відбору були визначені 24 вчителі з різних куточків України, які й стали першовідкривачами у викладанні суспільної доброчесності у початковій школі.
З тих пір ми надрукували та відправили близько 19 000 екземплярів посібників з курсу “Уроки доброчесності” до 183 шкіл (і охопили майже 10 000 учнів), до пілотування долучилися більше 200 вчителів з усієї України. А 24 вчительки, які пілотували курс в числі перших, стали амбасадорками “Уроків доброчесності” та самі вже діляться досвідом та навчають колег, які лише долучаються до проєкту.
З ними ми й поспілкувалися, щоб вияснити, яким був їхній перший досвід навчання дітей доброчесності. Ці вчительки з різних куточків України, мають різний педагогічний досвід та стаж – від трьох до 35-ти років. Але вони однаково бажають закласти у своїх учнів основи доброчесної поведінки, бо розуміють: це вклад у наше спільне майбутнє.
Отже, про свій досвід говорять: вчителька початкових класів в Івано-Франківській початковій школі №9 Анжеліка Сікорські, вчителька початкових класів у Помічнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені героя України Євгена Степановича Березняка Олена Бондар, вчителька у початковій школі №334 Дарницького району міста Києва Ірина Мариненко та вчителька початкових класів у Козацькому ліцеї Новокаховської міської ради Інна Бушуєва.
ЧОМУ ВИРІШИЛИ НАВЧАТИ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Інна Бушуєва: Нам про Уроки доброчесності розказав заступник з виховної роботи. Сказав, що є така можливість для шкіл, які бажать пілотувати. Ми з колегами погодилися одразу, тому що сама тема була така – доброчесність. Нам стало цікаво, як цьому навчити дітей, як проходять уроки, що саме несуть ці уроки доброчесності. А потім підключилися до нас тренери і усе нам розповіли. Так ми і почали втілювати це в життя.
Ірина Мариненко: Кожен виховується по-різному – людину виховують і родина, і життя, тож кожен і сприймає доброчесність по-різному, через свої життєві ситуації. Мене так виховували в родині, що мені хочеться, щоб мої діти були найкращі. І власні діти, і в класі – вони на всі чотири роки мої, чужих не буває. Ну і хочеться, щоб вони не обманювали одне одного і щоб відносилися один до одного, як одна родина.
Олена Бондар: Взагалі у початковій школі я працюю недавно, всього третій рік, і мені хотілось спробувати щось нове. Тому що це така обширна професія, що хочеться все і зразу. Так спробувала викладати Уроки доброчесності, і мене це дуже затягнуло!
ЯК УЧНІ РЕАГУВАЛИ НА УРОКИ ДОБРОЧЕСНОСТІ
Ірина Мариненко: Скажу одразу, що діти сприйняли дуже добре. Ми почали ще під час дистанційного навчання ці уроки проводити, тож вони дуже чекали, коли вже прийдуть до школи і побачать Інт’ОКа, побачать зошити, щоб нарешті вживу проводити ці уроки. Дітям дуже подобається, і навіть такі діти, які були трішечки замкнені, трішечки поведінка не зовсім така зразкова, то вони на цих уроках висловлювали такі думки, такі враження діставали із куточків своєї маленької душі, що було неймовірно приємно, що діти можуть так міркувати!
Олена Бондар: Перед початком мого пілотування, коли нам організатори з ГО “смарт освіта” прислали іграшкового персонажа Інт’ОКа, то діти відразу побачили його і давай: «Хто це? Що це?». Відразу цікавилися, а я й кажу: «Геть зовсім скоро ви будете учасниками дуже серйозного, дуже корисного проекту, але ж трішки зачекайте». А вони ж мене все випитували! «Ну, – кажу, – можу тільки сказати першу літеру імені, це літера «І»». І оце доки не почався у нас перший урок, вони кожен день до мене підходили і свої версії говорили – дуже хотілося їм дізнатися, як же ж звати цього героя. Я взагалі, знаєте, дуже переживала розпочинати цей проект, але, мабуть, всередині все ж таки була якась впевненість у тому, що я зможу донести до учнів, що доброчесним бути круто.
Анжеліка Сікорські: Діти зацікавлені, я бачу, що їм подобається. Інт’ОКа діти взагалі дуже класно сприйняли, бо вони таке малювали! Мої діти дуже патріотичні, можливо, тому що це у мене така направленість в роботі з ними. Інт’ОКа вони в мене малювали у вишиванці, з українськими прапорцями, віночка йому дівчатка малювали. Класно сприйняли! У мене є поличка у куточку вчителя, і цей персонаж у мене там стоїть, і кишенька висить, куди діти кидають свої побажання і мрії.
ПОСІБНИКИ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНІВ: ЧИ ДОСТУПНО ВИКЛАДЕНИЙ МАТЕРІАЛ?
Олена Бондар: Посібнички взагалі суперові, коли ми їх отримували, були не просто якісь зошити, а такі яскраві великі книжечки, в яких можна і помалювати, і повирізати, і своє щось понаписувати. І навіть містили посилання на такі цікаві навчальні відео.
Коли тримаєш оці зошити в руках, відчувається, що до них прикладена рука психолога. Так грамотно все продумано, що під час роботи у дітей задіюються геть всі психічні процеси. Там і увага, і мислення, і уява, і пам’ять. Там все неначе перетікає з одного в інше, плавно так, що діткам легше засвоїти цей матеріал.
І ще хотіла акцентувати, що ці зошити можуть зацікавити геть повністю різних дітей. Тобто всіх-всіх-всіх, тому що там є такі вправи, які для візуалів, тобто кому краще один раз побачити, ніж десять раз почути, а є і для аудиалів. Тобто вони для абсолютно всіх аудиторій. І це супер!
Інна Бушуєва: Зошити і правда яскраві, у них цупка палітурка і взагалі дуже приємні на дотик. Дітям з ними цікаво працювати, бо там є різна робота для них – не тільки послухати, записати, а ще й щось ручками зробити. З якою радістю вони ці ракети робили, а потім їх разом запускали! Дуже просили: «Можна ми заберемо й покажемо батькам?». Будь ласка, кажу, тільки в конвертику, щоб нічого не загубилося. Батькам, звісно, теж дуже сподобалося, особливо що дітям так у школі цікаво. Батьки одного учня сказали, що син навіть шукав вдома посилання з посібника, щоб показати меншому братику мультик, який ми дивилися у класі.
ЧИ ВСІ МОЖУТЬ ВИКЛАДАТИ УРОКИ ДОБРОЧЕСНОСТІ?
Олена Бондар: Знаєте, я спершу дуже хвилювалася через те, що на мене було покладено таку важливу місію, до якої треба було підійти з відповідальністю та підготовкою. Але, думаю, якщо нашу школу вже обрали для пілотування на цьому проекті, то це супер, це означає, що нам довіряють, чекають від нас якийсь зворотний зв’язок, і просто не маю права підвести свою школу, я маю з гідністю брати участь у цій місії!
Анжеліка Сікорські: Коли я починала читати посібник для вчителя, то зрозуміла, що ой, мені самій ще треба вчитися доброчесності! Відверто кажу, там були деякі такі пункти, що я зрозуміла, що я їх в житті не дуже виконую. А якщо ми хочемо навчити чогось дітей, то треба будь-що починати з себе. І я так довго це перетравлювала, думала, як я все це маю робити, і зрозуміла. Що спочатку треба трошечки змінювати себе, а тоді вже починати вчити дітей. Я вважаю, що треба дуже добре подумати кожному вчителеві, перш ніж він вчитиме доброчесності якісно, не просто так, не спонтанно. Якщо людина розуміє, чого вона цим хоче добитися, лише тоді буде в цьому толк – і для учнів, і для вчителя, і для суспільства.
ЧИ БУЛА ВЖЕ НАГОДА ПОБАЧИТИ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ?
Олена Бондар: Був у мене такий цікавий момент. Ми вивчали тему про конфлікти. В моєму класі навчається двадцять двоє діток – чотирнадцять хлопчиків і вісім дівчат. Діти неспокійні, непосидючі, то сваряться, то миряться. Мабуть, в кожному класі є таке. І от ми виконували вправу, де потрібно було на паперовому яблучку написати ту якість, якою ти пишаєшся і якою ти хотів би поділитися з іншими. А собі взяти яблучко, на якому написано якість, якої не вистачає тобі. Всі якості можна було обрати із хмари слів у посібнику. Я з цими дітками працюю з першого класу, то знала хоч приблизно, хто що напише, хто яке яблучко візьме собі. Аж тут хлопчик, який весь час конфліктував і був усім незадоволений, зняв собі “яблучко” (я була вражена!), що він хоче мирно вирішувати конфлікти. І тоді я видихнула: «Слава Богу, значить, недаремно я все розповідала, значить, таки щось у серці йому йокнуло, значить, все діти зрозуміли».
Анжеліка Сікорські: Висновки у дітей завжди дуже цікаві. Наприклад, у посібничку ставиться проблема і наводяться можливості її вирішення. Часто буває таке, що мої діти знаходили такі вирішення проблем, яких навіть не було в посібничку, тобто щось зовсім своє. Наприклад, коли була вправа на те, як чесно поділити різної вартості між п’ятьма друзями. Було дуже цікаво спостерігати! Вони, бідні, мордувалися, щоб поділити так, аби ж не образити нікого, щоб це було справедливо. Одна дівчинка запропонувала вихід: скласти всі подарунки в коробочку і витягувати їх із закритими очима. Я питаю: «Діти, а ви згідні на такий варіант? Так ніхто нікого не образить?». «Ні, ніхто. Це було би тоді дійсно справедливо». І це було суто наше таке рішення, яке діти вигадали і схвалили.
ЧИ ЕФЕКТИВНО НАВЧАТИ ДОБРОЧЕСНОСТІ ДІТЕЙ У ВІЦІ 9-10 РОКІВ?
Олена Бондар: Взагалі тема доброчесності – це така серйозна тема, але я вважаю, що потрібно цьому навчати саме з молодшого віку. Ми, як вчителі, є авторитетом для діток, бо вони, як губка, втягують все, що ми говоримо і робимо, і все-все-все вони копіюють, все наслідують. Тож ми маємо бути зразком для наслідування, тими, хто спрямовує на правильний шлях, шлях чесності, правди, добра, розуміння й допомоги. Я вважаю, що якщо кожен сам буде доброчесним, то і суспільство, у якому ми живемо, також буде відчувати оце наше прагнення, наш поштовх, і тоді, можливо, ми всі таки дійдемо однієї мети і всі будемо доброчесними.
Інна Бушуєва: Я думаю, це навчання відгукнеться і в дорослому віці. Якщо це зробити не один раз, а робити системно, не лише у 3–4 класах, а може, десь і в п’ятому класі, і пізніше цьому навчати. Я думаю, людина, вихована доброчесною, буде дійсно усвідомлювати вагу своїх дій і приймати рішення доброчесно: робити так чи не робити, голосувати чи не голосувати, брати участь чи не брати. Я думаю, що так. Одна справа, коли ти не задумуєшся про наслідки, і зовсім інша – коли ти чітко знаєш, що таке доброчесність, що таке вчинок, який не потрібно робити, або що буде, якщо ти зробиш цей вчинок і до якого результату він може довести тебе. Ти усвідомлюєш це і думаєш: чи цей вчинок підведе тебе до якої гарної справи, і чи дійсно цим ти допоможеш іншій людині.
Ірина Мариненко: Що говорили наші предки? Що дитину виховують, поки вона поперек лавки лежить. Тому що все, що ми закладаємо корисного в дитину, ми закладаємо змалечку. Візьму для прикладу свою дитину. Чоловік говорить: «Це плоди твоєї праці. Все, що є в нашій дитині, це ти його так виховала». Звичайно, мені це приємно. Тому якщо ми будемо з раннього віку, з садочка, із школи закладати в учнів оці краплиночки доброчесності, вона тоді проросте такими хорошими паростками. Діти вже будуть інакші.
Анжеліка Сікорські: Я особисто бачусь з батьками, і коли я спілкуюся з дитиною і мама продовжує мою думку, яку я хочу дитині донести, мама мене підтримує, то розумію, що буде толк! Мені подобається, що батьки хочуть з дітей зробити людей. Я завжди кажу, що математику можна не знати, але людиною треба вміти стати.
В такому віці як раз і закладаються основи доброчесності, тому що формуються їхні характер, риси, звички. Я навіть бачу це по своїх учнях. Був такий випадок: я сиділа у підсобці, у мене було “вікно”, й почула як одна дитина впала, а інші засміялися. В цей день ми мало проходити тему про людяність. І я, незважаючи на те, яка була подача матеріалу в посібничках, почала одразу з цього випадку. І знаєте, я побачила таку реакцію дітей і почула такі їхні висновки в кінці цього уроку, що зробила для себе висновок, що недаремно за це взялася і я недаремно почала ці уроки і вступила в цей проект. Я відчула, що в цих дітях, принаймні в цих моїх випускниках, зернинки доброчесності вже посіяні.
Нагадаємо, що курс “Уроки доброчесності” для 3-4 класів – це простий інструмент для впровадження ідей, закладених у концепції Нової української школи. Цей курс відповідає Держстандарту початкової освіти. Усі матеріали курсу “Уроки доброчесності” вільні для некомерційного використання. Посібники для учнів та вчителя можна скачати у хорошій якості на сторінці integrity.nus.org.ua та роздрукувати самостійно або у друкарні.
Уроки доброчесності створені ГО “Смарт освіта” в межах проєкту “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію”, що реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Фото: Анастасія Мантач, Артем Галкін – для ГО “Смарт освіта”.
Колаж: ГО “Смарт освіта”, фото – з особистого архіву героїнь.