Від команди “Смарт освіти” вітаємо з завершенням навчального року освітян та дітей. Ми пишаємося кожним школярем.
Цей рік був непростим. Як для тих, хто навчався в Україні, так і тих, хто опинився за кордоном. Вам доводилося стикатися з багатьма викликами. Повітряними тривогами, відключеннями електроенергії чи адаптацією до нового оточення та вивченням незнайомої мови. Але ви змогли не лише витримати, а й досягти нових висот у своєму навчанні.
Наразі ми не прощаємося, бо готуємо для вас нові цікаві проєкти, навіть на це літо. Адже освіта не вкладається в календарні плани чи дати. Вона потребує постійного розвитку, який ми готові забезпечувати.
Що найбільше запам’яталося нашій команді “Смарт освіти” за 2022-2023 навчальний рік? Розповідаємо.
Олег Твердь, координатор розробки навчальних матеріалів, менеджер проєктів:
“На початку вторгнення росії ми почали робити онлайн-зустрічі для дітей. Особливо запамʼяталося, як дівчинка в тоді ще щойно окупованому Херсоні регулярно відвідувала їх. Вона розповідала про російські танки на вулицях міста, про вибухи, про дуже недитячу реальність війни. Але вона на цих зустрічах була таки дитиною: допитливою, з інтересом, і якось по-дивному веселою. Радий, що дівчинка змогла якоюсь більшою мірою побути дитиною в той час.
Це, звісно, не про цей, а про попередній навчальний рік. Але мені ось ці діти найбільше запамʼяталися. Хтось зі Львова, хтось з-за кордону, хтось з окупованих територій — і всім їм було важливо залишатись на звʼязку з українськими вчителями. Власне, так ми почали згодом проєкт “Залишаємось з Україною”. Щоб зберегти той звʼязок з країною для тих дітей, які змушені були втікати від війни.
Словом, цей навчальний рік мені найбільше про дітей. А ще — про вчителів. Які під звуки тривог і роботу наших богів ППО, без світла, часом, з інтернетом від торгового центру, аби тільки провести те обіцяне онлайн-заняття. І ото для мене все про незламність. І, яким би це дивним для когось не було, про вагу освіти в час війни”.
Олена Жупанова, менеджерка проєкту “Заняття англійською з іноземними викладачами”:
“Мені врізалося в пам’ять багато чого. Як під час блекаутів діти приєднувалися до уроків у темряві з ліхтариками. Як одна мама написала мені після обстрілу: “Дякую — мої діти приєдналися до вашого уроку під час тривоги та не почули вибухів на вулиці”. Як австралійський волонтер проводив уроки опівночі за його місцевим часом (у нас це 15:00), щоб дітям було зручно. Як іспанська волонтерка написала мені: “Я не знаю, що тече у ваших венах, але ви неймовірна нація!”. Як проводили воркшопи для вчителів від канадських та австралійських викладачів під час блекаутів, і я сиділа у темряві й учителі сиділи в темряві, але вони все одно щоразу приєднувалися і вчилися. Як хлопчик з Запорізької області сказав португальській викладачці: “Я в такому захваті, я вперше в житті спілкуюся з іноземцем!”.
Катя Костенко, менеджерка проєктів
Протягом цього навчального року, я була свідком вражаючої стійкості як учителів, так і дітей.
Адже вчителі попри усі труднощі, продовжували не тільки навчати дітей, але й самі постійно навчалися. Вони швидко адаптувались до нових вимог і знаходили творчі шляхи для забезпечення ефективного навчання.
Пам’ятаю вчителів які сиділи на онлайн уроках без світла при свічці після чергового обстрілу та вели уроки. А діти які перебували за кордоном під час повітряних тривог в Україні писали вчителям щоби ті були обережні. Це мене дуже зворушувало, бо дітям не все одно.
Також я бачила як вчителі попри всі складнощі самі навчалися, ходили на тренінги та вебінари. Були навіть освітяни з окупованих територій, які через великі ризики приєднувалися та навчалися.
Я вірю в силу наших вчителів та дітей і впевнена, що ми можемо подолати будь-які перешкоди, які зустрінуться на шляху навчання.
Яна Шевчук, координаторка проєкту “Залишаємось з Україною”
Найбільше мене вражає рівень свідомості дітей, які залучені до нашого проєкту. Після уроків у закордонних школах діти приходять додому і, попри втому та завантаженість, з цікавістю в очах приєднуються до наших онлайн-занять. Вони усвідомлюють для себе важливість цього проєкту і те, чому потрібно продовжувати вивчати українську мову, літературу та історію.
Марина Семишкурна, координаторка проєкту “Залишаємось з Україною”
“Вдячність та відкритість родин. Великий відсоток тих, з ким мені доводилося спілкуватися більше, ніж просто реєстрація на курс, дуже відкриті і постійно дякують за можливість навчатися. Кожен цінує вклад всіх, хто причетний до проєкту і для наших родин досить незвично що такий рівень навчання може бути безкоштовним. Що в ході навчання ми та вчителі намагаємося допомогти кожній дитині та не залишити їх звернення без відповіді. Також всі запропоновані активності нашою командою знаходили підтримку серед дітей. Це класно, що ми змогли організувати такого масштабу проєкт. І читати щирі відповіді дітей про їхні враження — це неймовірно!”
Олена Будик, координаторка проєкту “Залишаємось з Україною”
“Попри те, що діти не отримували оцінки, не мали обов’язково робити домашнє завдання, вразила їхня наполегливість, серйозність і велика відповідальність, для них це була школа в задоволення”.