До Міжнародного дня Матері ми запитали працівників «Смарт освіти» про найтепліший спогад, повʼязаний із мамою. Ділимося цими чарівними історіями з вами 🤍
Іра Троян, журналістка освітнього медіа НУШ
«Пам’ятаю, як мама пишалася тим, коли почали виходити мої перші статті у газетах. Перші «проби пера”, нехай не на перших шпальтах, але якими цінними вони були для неї🥰. Ці примірники вона і досі дбайливо зберігає в окремій папочці, разом з рештою дипломів зі шкільних конкурсів «Кенгуру», «Левеня», «Соняшник»… Де я тільки не брала участь😀
Але мама завжди мене підтримувала і залишала право вибору за мною. Завдяки цьому я зараз роблю те, що мені подобається.
Дякую тобі, матусю❤️»
Юля Топольницька, методистка з історії «Смарт освіти»
«У дитинстві я була дуже меланхолійною (як мені видається зараз) і мала катастрофічну привʼязаність до мами. Тому чи не усі спогади, які виринають, повʼязані зі спустошенням і комом у горлі, коли мами не було, і з теплими відчуттям затишку, коли мама була поряд. Мама часто пахла солодкими пиріжками, і мені завжди її було мало. Мама ніколи не сварила і не хвалила, але я завжди знала, що вона пишається. Ма, люблю тебе, як до місяця й назад, хоч цього ніколи не кажу в голос».
Катя Іванова, офіс-менеджерка «Смарт освіти»
«Перериваючи у памʼяті безліч теплих моментів дитинства, повʼязаних з моєю чудовою мамою, найтеплішим і водночас найщемкішим, є недавній спогад: перший дзвінок від мами після деокупації нашого міста.
На той момент ми не чулись телефоном декілька тижнів, а не бачились пів року. У той момент я зрозуміла, що поки ми разом – усе можливо, а любов матері – сильніша за всі перешкоди❤️🩹»
Настя Тимошенко, модераторка проєкту «Україна розмовляє англійською»
«Зовсім нещодавно ми з мамою готувалися до благодійного ярмарку. Коли майже все було готово, сіли розмальовувати печиво. Було вже поночі, а ми удвох сиділи та прикрашали наше печиво кроликами, квіточками, візерунками. Так спокійно, безтурботно, тепло… Забули про все на світі, лиш ділилися ідеями для кожного нового печивка. Найкращий спогад за останній час 🫶🏻»
Іра Шарова, редакторка проєкту «Вчися Вухами»
«Мені приємно згадувати ті рази, коли мама казала «дякую боже, що почув мої молитви». Я завжди була дуже гіперактивною дитиною, мама зі мною справлялася, але їй це вартувало надзусиль. Бо я її не слухала, робила по-своєму, і так 20 років. Коли моя фронтальна частина мозку таки почала дозрівати, й інтелекту трохи накопичилося, я (нарешті) почала прислуховуватися до мами, зважати на її поради й чинити розумніше. У нас сім’я атеїстів, тож коли вперше почула мамині слова про почуті богом молитви, я знала, наскільки це були глибокі слова її радості й вдячності після років сліпої віри у любу (і трохи прибацану) дитину».
Олена Жупанова, менеджерка проєкту «Україна розмовляє англійською»
«Ці дні я думаю про те, що я би сказала най-найголовнішого про маму. І я знаю що. Вона була справді дорослою людиною. Такою, яка дає опору самій собі, і тим, хто поруч. Не жертвує собою надмірно. Не маніпулює почуттям провини. Такою, яка живе так, як вона сама вирішила.
«Що ще вона мені дала як мама – це приклад того, що моє власне життя і мої власні бажання важливі. І окремо від сім’ї ще є те, що робить мене мною, а її робило нею: робота, хобі, друзі.
Вона була такою мамою, яка змогла виростити нас із сестрою теж дорослими».
Інна Лиховид, журналістка освітнього медіа НУШ, координаторка регіональних медіа-партнерів
«У років 8 я вперше поїхала у дитячий табір, де страшенно сумувала за домом і мамою. Писала звідти їй сльозливі листи, що все не так – годують не смачно, на річку не водять, словом, біда-біда.
Коли нарешті мама зустріла мене з автобуса й обійняла – щастя моє повернулося! А вдома мама добряче підготувалася: наготувала мої улюблені смаколики. Досі бачу перед очима кабачкові оладки, какао і сирники😋»
Катя Павлінська, бухгалтерка «Смарт освіти»
«Я росла в родині вчителів та військових – всі постійно були на роботі та на службі, то ж на мене не вистачало багато часу… Але моя мама встигала приділити увагу і дітям у класі, і мені! За що я їй щиро вдячна! 🥹 Перше, що згадується зараз – як вона підтримувала мене, коли «перше кохання» закінчилось. Я страждала, а мама була поряд – розбите серце загоїлось швидко завдяки їй. Коли тато був у відрядженні, ми з мамою спали разом – як же солодко засинати в її обіймах. Зараз ми живемо в різних містах, але я не уявляю і дня, щоб не почути її голос. Дякую Всесвіту за цю можливість!»
Мами, живіть вічно! 🙏🏼»
Віка Коваль, керівниця напряму комунікації та адвокації освітньої реформи
«У школі я страшенно не любила малювати. Уроки малювання – це щотижневе годинне “перетерпіти-пересидіти”. Тому всі домашки з малювання мені готувала мама (ось такий камінг аут, та простить мене вчителька).
Одного разу ми з мамою дуже посварилися – причини не памʼятаю, вочевидь, я вкотре розбила якусь банку сметани абощо (бо уважність в дитинстві завжди проходила повз мене, не вітаючись). Трапилося це якраз напередодні уроку малювання.
І ось сиджу я в кімнаті й плачу через те, що малюнок не намальований, отримаю 2. У сльозах заснула. Прокидаюся від приглушеного світла, а мама під ліхтарик тихенько посеред ночі малює мені ту домашку.
І тоді я зрозуміла, що материнство – це любити, думати за двох, дбати, попри розбиті банки сметани».
Ліда Солонуха, комунікаційна менеджерка «Смарт освіти»
«Наприкінці 90-х в магазинах було мало товарів і смаколиків, зокрема. Мама балувала мене і сестер виготовленими власноруч рогаликами, бубликами, льодяниками, хрустиками. Але було те, що ми зʼїдали ще до кінця приготування – домашню локшину. Ненька клала її на підвіконня сушитися, а я із сестрами зʼїдали сире тісто ще до засихання. Цікаво, що мама ніколи не сварила і завжди долучала нас малих до процесу приготування. Звідси, мабуть, і в мене є любов до кулінарії. Дякую, Ма за всі ці уроки))»
Іра Пасько, аналітикиня освітнього медіа НУШ
«Минулої пятниці, у свій день народження, мама зварила мені борщ, бо знала, що я приїду, хоч увесь тиждень вона провела на робочих змінах по 12 годин.
Любов завжди перемагає)
А ще мама підписана на вайбер НУШ – і ви підпишіться!)»
Галя Титиш, голова правління «Смарт освіти»
«У нас було дуже бідне дитинство, але мама якось примудрялась робити нам невеличкі свята. Щоразу, як отримувала зарплату, вона вела нас у кафе поруч з садком, і ми їли безе.
Я довго була певна, що мама не любить безе. Бо вона купувала лише дві штуки для нас із сестрою. Коли ми хотіли поділитися – впевнено відповідала, що вона його не любить, тому ми сміливо можемо наминати солодощі»
Катя Молодик, методистка «Смарт освіти»
«Мама – про абсолютну любов.
Любов без умов та очікувань.
Найцінніше, що кожен з нас може відчути у своєму житті.
Вітаю усіх мам і захоплюсь вашою безмежною всеохоплюючою здатністю любити.
На цій любові тримається наш світ. Обіймаю!»