Проєкт “Україна розмовляє англійською” став відповіддю на повномасштабне вторгнення. І коли школи були закриті, освіта країни стала на паузу, мало бути щось стійке, підтримуюче: навчання мало продовжуватися.
У березні 2022 року, на наш запит, Дарина Сіжук з Кембриджського центру розсилала електронні листи іноземним школам із проханням провести безоплатні онлайн-уроки для українських учнів. На тому кінці світу та монітору, у невеликому містечку за Полярним Колом, за подіями в Україні слідкував Дейвід Фалконер – директор канадської школи. Співпереживав і роздумував, як підтримати українські родини. Відповідь на наш електронний лист була для нього очевидною:
“На зустрічах діти питали мене, чи знаю я, що в них відбувається, чи я люблю Україну… Це прості запитання, які насправді означають: “ми сильно страждаємо, і нам цікаво, чи когось поза Україною це турбує”. І я казав їм: “Так, є багато людей, яким не однаково. Мені не однаково!””
Спочатку Дейвід проводив зустрічі самостійно. А згодом запропонував і своїм колегам долучитися до занять. Майже половина волонтерів та волонтерок на проєкті залучені за підтримки Дейвіда: з Канади, США та Австралії. Зокрема, канадські океанологи з центру Ocean Wise, астронавт Кріс Хедфілд, фокусник Кріс Пілсворт та багато інших.
Проте співпрацею з Україною Дейвід не обмежився. Отриманий досвід допоміг зрозуміти, що такі програми потрібні для дітей та молоді й в інших конфліктних регіонах по всьому світу. Так утворилась ініціатива Classrooms Without Walls (CWW).
Зараз CWW розвиває чотири програми: «Вчителі для України», «Вчителі для М’янми», «Вчителі для Афганістану» та Міжнародна молодіжна група «Вітри змін».
Оскільки зустрічі проходять в онлайн-форматі, ми мріяли хоча б колись познайомитися з наставником проєкту наочно. І ось майже через два роки плідної співпраці й сотні зустрічей через екран, команда “Смарт освіти” вперше зустріла Дейвіда у Києві. Гуляли столицею, показали історичні місця: від Софії за часів Київської Русі, до подій Майдану у 2014 та знищену російську техніку з передової.
“Невже це відбувається насправді, невже, за скільки часу, ми бачимося “в живу””, – часто повторював Дейвід.
Він із захватом ділився власним здобутим досвідом, розповідав про підтримку українських дітей міжнародного масштабу. Неодноразово Дейвід говорив про важливість споживання українською молоддю англомовного контенту, оскільки знання мови віддаляє її від російськомовної інформаційної продукції. Три дні пролетіли: додому Дейвід повернувся з величезною нашою вдячністю і книгами про становлення України та збройної агресії рф в Україні.
Ми раді, що зустріли такого ДРУГА, міцність співпраці та підтримки якого за тисячі кілометрів від України з часом лиш міцнішає. Дякуємо, що залишаєтеся з нами та з Україною!
