Як закохатися у письмо? Про це точно знає команда «Національного проєкту: пишемо есе»: Заслужена вчителька України, методистка та тренерка проєкту Катерина Молодик і керівниця «Смарт освіти» й тренерка проєкту, журналістка, редакторка-засновниця «Української правди. Життя» Галина Титиш. Вони поділилися своїми улюбленими вправами, які допоможуть дітям налаштуватися на письмо, викласти свої думки й отримати задоволення від процесу.
«Одна з моїх улюблених вправ — графічне зображення змісту. Це вправа, яка допомагає «побачити» тексти. Її можна використовувати на різних етапах уроку, але найдієвіше тоді, коли дітям складно розпочати писати перші варіанти текстів. Наприклад, учні та учениці зіштовхнулись із труднощами формулювання тези. Запропонуйте їм створити візуальні нотатки своїх думок. Ви можете зробити це в зошитах або на окремих аркушах, використати кольорові олівці, маркери, ручки, різноманітні наліпки абощо. У цій вправі важливе не художнє вміння, а навичка візуалізувати, передавати думки на папір не за допомогою слів, а за допомогою символів. У такий спосіб учні та учениці зможуть зробити перший крок до подальшого словесного формулювання думки.
Також у методичних матеріалах проєкту є опис варіанту цієї вправи на основі попереднього використання трьох текстів, коли учні та учениці працюють з «Письмовою розминкою». Це вправа для кращого занурення в тему, розуміння, як рухаються аргументи в кожному із трьох текстів. Після прочитання діти створюють графічний взаємозв’язок між трьома текстами — графік дискусії. Це довільне графічне зображення, своєрідний «танець текстів», коли ми символічно можемо простежити думки, описані у текстових джерелах.
Мета вправи — допомогти учнівству, візуалізуючи, зрозуміти позицію різних авторів та авторок та, зрештою, визначитися, якою є їхня власна позиція. Це дуже цікава вправа, яка залучає не тільки критичне, але й креативне мислення і дає змогу учням та ученицям поглянути на проблемне запитання з точки «helicopter view», тобто усвідомити тему цілісно за змістовно», — пояснює методистка проєкту Катерина Молодик.
«Трекер думок» — це записи в нотатнику щодо певної теми, які дають змогу побачити зміну думки в процесі ознайомлення з новими текстами чи аргументами. Занотовування того, що учень чи учениця думає про певну тему або проблему на початку, у процесі й наприкінці роботи, дає можливість відстежувати, як змінювалася його / її позиція.
«Ще одна можлива варіація вправи — трекер думок. Цей інструмент ретельно описаний в методичних матеріалах, але я вам пропоную спробувати також цю вправу у форматі графічного зображення, які змінюються, відповідно до зміни думки учнів та учениць під час занурення в тему.
Такі поєднання візуальних символів, які передають ідеї, процеси, факти, твердження, часто можуть бути навіть метафоричні, що допомагає знайти учнівству часто неочевидні відповіді на запитання, які на початку здавались їм складними чи незрозумілими», — радить Катерина Молодик.
Керівниця «Смарт освіти» Галина Титиш у своїй навчальній практиці використовує вправи на тренування креативного мислення із книжки «Не музи, а м’язи» тренерки проєкту, доцентки кафедри медіакомунікацій УКУ, членкині українського ПЕН і тренерки з креативного письма Марії Титаренко:
«Я маю другий урок в 9-ому класі, й під час першого заняття зрозуміла, що діти сонні, тому вирішила починати кожен урок із чогось драйвового, але водночас такого, щоби прокачувало творчість. Ми з ними вже працювали з картинами (відгадували, що ж на них зображено), вигадували назву неіснуючого монстра, добирали синоніми до слова «йде», а потім ще до «говорити», «їсти», спільно вигадували історію: коли хтось починає перше речення, а далі по черзі усі додають наступні, й так з’являється історія», — ділиться Галина Титиш.
Для знайомства з дітьми Галина Титиш використовує таку письмову вправу, яку радить Еймі Бакнер у її книжці Notebook Know-How: Strategies for the Writer’s Notebook:
У цьому списку учні виділяють ті пункти, які видаються їм найцікавішими і про які вони могли б написати більше. Далі пишуть вільне есе про один із пунктів зі списку. Найпопулярнішою темою для списку була, очікувано, остання — діти дуже хотіли ділитися тим, що їх дратує.
Також можна розігріти креативні м’язи такою вправою від Марії Титаренко:
Підбір синонімів до нейтральних слів — у цьому випадку дієслова «говорити» — може урізноманітнити текст та влучно описати потрібний відтінок дії:
До слова «говорити» можна добрати силу-силенну синонімів, які матимуть емоційне забарвлення і відображатимуть характер саме цієї дії. Галина Титиш наводить такі синоніми: базікати, патякати, молоти язиком, промовляти (мовити), розмовляти, цідити (крізь зуби), мимрити, варнякати, теревенити, ректи, виголошувати, рубати (викарбувати), сичати, балакати, белькотіти, лопотати, ляпати язиком, гомоніти, точити ляси, просторікувати, пащекувати…
Більше вправ на розвиток креативного письма ви можете знайти на сайті «Національного проєкту: пишемо ЕСЕ»: там доступний електронний посібник для вчителя, збірник текстів для учнів, а також навчальні презентації. Усі матеріали є у вільному доступі для використання. Запрошуємо користуватися та відкривати разом з учнями яскравий та різноманітний світ написання есе!
Ці матеріали «Смарт освіта» розробила на основі інструментів National Writing Project (США) з доведеною ефективністю (за результатами досліджень SRI) та виклала їх на сайті проєкту у форматі 9 модулів та допоміжних художніх й наукових текстів, які освітяни можуть використовувати у своїй роботі безоплатно: https://essay.nus.org.ua/
«Національний проєкт: пишемо есе» здійснює ГО «Смарт Освіта» за підтримки Grammarly, National Writing Project, Theirworld та Global Business Coalition for Education.
Пілотування матеріалів здійснюється за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
