Фільм-рекордсмен 2023 року за касовими зборами та кількістю глядачів “Барбі” досі шумить і в Україні. У фільмі вражає не лише естетична картинка – там також звучить багато важливих суспільних питань: від маніфесту сучасної жінки до прийняття чоловіками дискурсу щодо гендерної рівності.
“Нова українська школа” поспілкувалася з українськими вчителями та створила конспект уроку з громадянської освіти на основі фільму “Барбі”. Ділимося з вами ключовими відповідями наших педагогів.
Повну статтю ви можете прочитати тут.
ЧИ МОЖЕ ФІЛЬМ “БАРБІ” СТАТИ ОСНОВОЮ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ З ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ?
“Так, але варто звернути увагу, що фільм має багатошаровість змісту. Важливо, щоби педагог усвідомив, що саме він хоче сформувати чи змінити, розвинути чи сфокусувати у свідомості старшокласників. Від цього будуть залежати акценти на напрями взаємодії з учнями, – говорить учитель громадянської освіти, історії та переможець Global Teacher Prize Ukraine-2020 Василь Дяків, і далі наводить приклади вимірів.
- Перший вимір, який твориться в голові людини, – це функціонал діяльності мозку, який живиться стереотипами й формує “ідеальний світ” без права на помилку, бо помилка сприймається трагедією. Хоч у цьому “ідеальному світі” “все правильно”, але неприродно та надумано. Це така собі соціальна мережа, яка руйнується, коли стикається з реальністю.
- Другий вимір – це вплив стереотипів на суспільство – коли Барбі стає не позитивним прикладом, а формує в частини дівчат меншовартісність, яка зі свого боку створює комплекси та агресію. Тут, як наслідок, спостерігаємо ще й конфлікт поколінь, коли дочка не хоче рятувати Барбі, а її мама навпаки – допомагає героїні.
- Третій вимір – власне гендерний. У фільмі кульгає лінія взаємоконфлікту між “віртуальним матріархатом”, який живе щасливим стереотипним життям, та “реальним патріархатом”, спокусам якого піддався Кен. Втім, логіка якраз може бути в тому, що чоловіки – керівники фірми – прагнуть тримати високий рівень захисту стереотипів для відмежування жінок від реального життя.
Наталія Власова, вчителька історії, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин (Дніпро), акцентує: “Якщо ми говоримо саме про головну героїню, то це стереотипна Барбі, а її роль – бути просто собі Барбі – без професії, соціального статусу і визначеної ролі. На початку фільму ми бачимо життєрадісну пані, що живе одним днем і кожен день – це “дівочий день”. Сама розповідь починається зі стереотипної красуні, проте у світі Барбі також існують Барбі-президентка, Барбі-науковиця, Барбі-суддя, Барбі, що працюють на будівельному майданчику тощо.
Далі за сюжетом героїня розкривається, стикаючись із реальним світом, помічає обмеження та стереотипи, у яких вона жила раніше, бере відповідальність за своє життя, і тут відбувається трансформація”.
Якщо подивитися фільм від початку до кінця, то можна побачити процес розвіювання стереотипів: від наївності та інфантильності до більш реалістичного сприйняття світу та активної життєвої позиції.
ЯК ДОТРИМУВАТИСЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ШКОЛІ?
Наталія Власова вважає, що гендерна рівність – це насамперед рівний доступ до можливостей, освіти, чесного оцінювання знань і надалі – рівні можливості при працевлаштуванні та оплаті праці, незалежно від статі.
Головною тут є повага, як модель поведінки педагогів та адміністрації. Не терпіти ситуацій виключного ставлення, булінгу, сексуалізації у висловлюваннях тощо. Не підтримувати однобічні стереотипи “жіночих” та “чоловічих” занять і професій, а створювати поле можливостей, де діти можуть спробувати себе в різних ролях чи, для початку, дізнатися про різні варіанти розвитку подій.
“Зараз є безліч чудової дитячої літератури, яка розширює горизонти та показує, які різні можуть бути варіанти ролей у родині, професійного розвитку для хлопців та дівчат і, що важливо, доступна для різного віку література із сексуальної освіти (блоги, доказові канали тощо).
Можна бути науковицею, як і можна бути стилістом незалежно від статі.
Можна бути татом і йти в декретну відпустку, і можна бути мамою, яка працює.
Можна не планувати ставати матір’ю взагалі. І це теж ок.
Але про ці варіанти вибору діти мають знати, чути та обговорювати їх, особливо, якщо в середовищі є лише один панівний приклад.
Важливо говорити про це із самого малечку. Читати й обговорювати конкретні приклади, розігрувати різні варіанти чи дати дітям завдання знайти самостійно приклади сучасних успішних рольових моделей”.
