Цього літа ГО “Смарт освіта” проводила кетч-ап класи для школярів 5–11 класів – безплатні заняття, які проходили у форматі навчальних таборів у Львові.
Вони були орієнтовані на дітей, які потребували додаткових уроків, аби опанувати матеріал з основних предметів та надолужити те, що пропустили через війну.
Впродовж 5 тижнів школярі поглиблювали знання з математики, англійської та української мов, фізики та хімії на вибір.
Загалом офлайн-уроки відвідали 1 000 учнів із різних областей України, які на той час були у Львові.
ВІДГУКИ ВЧИТЕЛІВ
Людмила Роман, учителька математики у Львівській академічній гімназії, координаторка проєкту
Наприкінці навчального року “Смарт освіта” збирала дані, хто з учителів хотів би викладати в літній школі. Так, ми стали однієї з чотирьох базових шкіл, у яких проводилося навчання. У нас працювали 26 учителів: як із нашої школи, так і з інших. Згодом усі вчителі стали “своїми”.
Було заплановано, що до нас ходитимуть орієнтовно 220 дітей. Адже наше укриття може вмістити таку кількість. З часом на навчання попідтягувалися й наші гімназисти. Деякі діти привели своїх сестер, братів і друзів. Усе працювало, як “сарафанне радіо”.
Діти мали можливість відвідувати три заняття з 10-ї до 13-ї. Хтось надавав перевагу технічним предметам, інші здебільшого ходили на мови. А були й такі, які відвідували всі уроки. У нас навчалися всі класи, окрім початкових. Групи – по 8–14 дітей.
Учителі готували цікаві розробки, різноманітні роздруківки, користувалися мультимедійною технікою. Усе – щоби заохотити дітей навчатися влітку, адже це не так просто. Вчителі не задавали домашніх завдань і не ставили оцінок. Утім, дехто з дітей просив домашні завдання, а дехто навіть приносив їх на перевірку.
Звісно, вчителі також мали виклик. Адже були як слабші, так і сильніші діти, були такі, які казали: “Йой, у моїй школі так сильно не вчать, там легше”. Але допомагали робота в групах та індивідуальний підхід. Старшокласники були більш вмотивовані та приходили саме за знаннями. Було помітно, що менших дітей здебільшого спонукали йти батьки, щоби вони чимось займалися влітку. Але всі охоче включалися в роботу.
Згодом учителі зізнавалися, що на літніх заняттях багато чого навчалися в технічному плані. Адже вони приходили в чужі класи, працювали з іншою технікою, тож училися швидко адаптовуватися в усіх сенсах.
В останній день ми проводили нестандартні заняття: інтегровані уроки та спортивне свято. Діти збиралися в групи, обговорювали й писали підсумки та відгуки на великому папері.
Наприклад, дехто писав, що для них це було місцем безпеки та впевненості. Були діти, які писали: “Тут я нарешті зрозумів, що таке трикутники, різницю між “shall” i “will” в англійській мові”. А ще писали, що наступного разу хотіли б складнішу програму, більше ігор, каву та кондиціонер. Старшокласники грали на перервах у волейбол, тож писали прохання включати волейбол у перелік предметів.
Щодо викликів: мені як координаторці було найважче писати розклад за індивідуальними запитами учнів. Таке було вперше, і це цікавий досвід. Складнощі полягали в тому, що деякі діти вказували один предмет, а дехто – п’ять.
До того ж ми хвилювалися, щоби не було повітряних тривог. Адже діти були зі всього міста, а загалом – з інших областей. А ще наш заклад у районі вулиці Степана Бандери, тому для жителів інших міст це також було викликом, вони хвилювалися (боялися, що росіяни вдарять по цій вулиці, – ред.).
Під час навчання таки були повітряні тривоги. Уперше всі трохи хвилювалися. Але коли діти зрозуміли, що таке укриття, що там є стільці й можна спокійно посидіти, – то все стало на свої місця. Так, під час літнього навчання школа отримала гарний досвід перед роботою в новому навчальному році.
Загалом досвід літнього навчання показує, що за таких обставин, як-от пандемія і війна, у дітей є потреба мати очне навчання, наздоганяти та вирівнювати знання, а за першої можливості дітям треба давати простір для спілкування. Вони дуже цінують очне перебування серед однолітків. Видно, що вони скучили.
Багато хто взявся за літнє навчання як за соломинку, щоби прийти більш упевненими в новий навчальний рік, поставити додаткові запитання для кращого розуміння.
Тоді як для школи був дуже цікавий досвід: несподівана ситуація, незнайомі діти та вчителі, недовгий термін. Улітку водночас перевірили всю техніку, усі та все заздалегідь готові до навчання.
Оксана Сахно, заступниця директорки з виховної роботи, вчителька суспільно-гуманітарних дисциплін у ліцеї “Оріяна”, друга координаторка
Ми вскочили в останній вагон і долучилися до вже дібраних ГО “Смарт освіта” шкіл. Адже одна зі шкіл не підійшла через відсутність укриття. Були складнощі, бо ми не були на перших зустрічах, усе відбувалося на ходу. Наприклад, довелося формувати розклад за два дні за індивідуальними освітніми траєкторіями. Але ми зробили це.
Я з побоюванням чекала понеділка, покликала помічників, ми вигадали вказівники для дітей, які не знають школи. Навчанню передував тиждень копіткої роботи та прогнозування викликів.
Ми визначалися з кабінетами, залежно від форм і методів викладання. У школі є три інтерактивні дошки, тож чітко розподілили, який учитель і коли з ними працює. Також паралельно в нас відбувався табір для дітей з-поміж ВПО, тому треба було розмежувати навчання між поверхами. Розробили схеми та вказівники, обрали чергового, також була медсестра.
Спочатку була невідомість, адже діти були з різних шкіл, мали різний рівень підготовленості. Це був виклик для вчительства – зрозуміти, на якому рівні стартувати роботу з дітьми.
Але після перших двох занять учителі сказали, що це не складно. А ще наголошували, що для них це – ковток свіжого повітря після дистанційного навчання. Навіть виникла конкуренція, коли треба було визначитися, хто викладатиме в додаткових групах.
До того ж діти з різних регіонів і закладів створила родзинку цього навчання. Адже паралельно відбувалася потужна соціалізація, діти налагоджували комунікацію між собою.
Загалом у нас було 12 учителів, які провели 436 уроків. Дехто був з інших шкіл, але в учителів була повна синергія. Педагоги мали змогу обмінятися методиками, поспостерігати за викладанням інших, отримати відгуки про викладання одне одного. Предмети: українська мова, математика, англійська мова та хімія. Навчання відбувалося для учнів 7–11 класів.
Усього було 30 груп по 7–11 дітей. 197 учнів зареєструвалися на заняття. Однак були ті, які ходили виключно на один предмет. Наприклад, була дитина, яка ходила лише на хімію. Я їй казала, що можна вибрати й інші предмети, але вона вмотивовано ходила лише на цей предмет.
Атмосфера в класах була дуже дружня і крута. Звісно, спочатку діти були насторожені. Наприклад, під час короткого інтерв’ю учень розповідав, що прийшов сюди, бо його мотивувала мама. Мовляв, відкриє картку в банку. Однак він сам залюбки ходив, бо стало цікаво.
Треба було так організувати навчання, щоби діти не відчували контролю й засудження та із задоволенням відвідували уроки. Тож вчителі концентрувалися на активних формах і методах, не формували процес стандартно.
Так, працювали на різноманітних інтерактивних платформах (“Kahoot”, “Quiz”), де є змагальний характер. Наприклад, трійку перших одна з платформ вітає феєрверками. У мене кабінет розташований неподалік від того, де проводили українську мову, то одинадцятикласники оплесками та вигуками вітали переможців.
Також, коли вони вивчали ділові стилі мовлення, то влаштовували французьке чаювання, італійські сніданки. Одна з дівчаток, яка знала, що наступного тижня буде відсутня через сімейні обставини, благала вчительку не робити того й того, бо її не буде. На хімії в 9 класі відбувалися практичні досліди, які діти проводили самостійно, розповідаючи, що вони роблять, під контролем учительки.
Проблем у взаємодії між дітьми не було, хоча вони з різних областей. Між собою вони спілкувалися про те, хто і звідки, знали, що цей хлопчик покинув окупований регіон ще 2016 року, а цей – через сучасні події. Частина дітей, які відвідували нашу школу влітку, пішли до нас навчатися.
Мети вдалося досягти. Я була на кінцевих уроках і бачила, як діти виконували завдання. Вони легко робили вправи на зіставлення та інше на інтерактивній дошці, й учителі їх навіть не виправляли.
Мене ж цей проєкт переконав, що немає неможливого. Ми змогли швидко включитися – і це досягнення. Я побачила гарну взаємодію дітей у навчальному процесі. Це не був театр, де треба було об’єднати дітей через забаву, тут був важливий навчальний досвід.
Діти використали літо для ліквідації прогалин і поступової морально-психологічної підготовки до навчального року. Тобто працює й мотивація, що дитина буде впевнено йти до школи. Також дуже важливі живе спілкування й робота в малих групах.
Ореста Шот, педагогиня-організаторка й учителька інформатики в школі “Світанок”, відповідала за технічне забезпечення
Аби навчати дітей, до нас прийшли троє учителів з іншої школи, бо ми – молодша школа, а йшлося про навчання 6 класу. Ми з ними познайомилися, обговорили все, виділили класи, організували зони для навчання та відпочинку. Хтось попросив додатково спортивний інвентар, хтось – фліпчарти, усі мали комп’ютери. Також одна з учительок працювала в комп’ютерному класі з мультибордом.
Інколи вони мінялися місцями, інколи проводили уроки в спортивній залі, часом – на повітрі. У нас є спеціальні килимки, а тому дітям найбільше сподобалися саме уроки на повітрі. Також їм подобалися групові проєкти й підсумки, які вони підводили, пишучи на великих аркушах.
Учителі – дуже креативні, тому вигадували різноманітні форми, щоби зацікавити дітей: і змагання, і квести, коли діти по всій школі шукали заховані завдання. Діти точно були не обділені увагою та цікавими завданнями. До того ж вони спілкувалися під час перерв, подружилися. Навіть у вихідні вони зустрічалися, ходили гуляти в центр і додому одне до одного.
Ми хвилювалися, що мало дітей зголосилися, бо розраховували на велику кількість. Однак дітей було 22 з різних областей. Також ми переймалися, аби дітям було цікаво. Адже коли їм нецікаво, вони йдуть. Але, на щастя, діти ходили до останнього дня й були задоволені.
Під час відкриття та закриття проєкту вчителі організували атракцію – купили пряники, виписали сертифікати, ми робили фото.
Цей проєкт дуже важливий, бо діти майже три роки нормально не навчалися. Тут вони мали змогу це зробити. Вони могли підтягнути знання безплатно. Це – унікальна можливість.
ВІДГУКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ
Ольга Фітьо, мама учня 7 класу: “Дуже вдячна за такий крутий проєкт для дітей. Адже останні три роки наші діти навчаються в умовах карантину і якість знань не зовсім така, як треба. До того ж їм бракує соціалізації та комунікації між собою. Тому класно, що був проєкт літньої школи, де діти могли не тільки відновити знання, підучити, пригадати, а й поспілкуватися між собою, з учителями, зустріти друзів”.
Віра Середяк, учениця 9 класу: “Я прийшла в літню школу, щоби підтягнути свої знання з хімії за програмою 8 класу. Вчителька дуже приязна і прекрасно пояснює, усе доступно та зрозуміло. Ми проводили багато дослідів, будували генетичні ланцюжки, розв’язували задачі та рівняння. Було дуже весело та цікаво. Я була б рада, якби таку школу провели наступного року”.
Анна Кирилюк, учениця 10 класу: “Я вже закінчила 9 клас і вступила в коледж. Але дуже рада, що мала змогу навчатися в цій літній школі, що подарувала мені можливість вчитися за партою. Адже під час дистанційного навчання не вистачало комунікації з цікавими вчителями та учнями, які також прагнуть навчатися в ці неспокійні часи”.
Наталія Павлович, мама Юрія, який відвідував Академічну гімназію: “Ми дуже задоволені літнім навчанням. Цікавий і креативний підхід до навчання дітей. Син знайшов нових друзів, з якими на перервах влаштовували пиття чаю із солодощами за круглим столом”.
Алла Скворцова, мама Мілени, яка відвідувала Академічну гімназію: “Дочка зовсім не розуміла хімію, але по закінченні навчання сказала, що тепер повністю розібралась у предметі. Буду дуже вдячна, якщо така літня школа буде продовжуватися. До того ж, коли дочка вийшла на навчання у свою школу, поділилася цікавими фактами з літнього навчання. Деякі стали новиною навіть для вчителів”.
Юлія Ковальчук, мама Домініка, який відвідував школу “Світанок”: “Це справді дуже якісна допомога для тих дітей, які хочуть покращити свої знання. Моєму сину дуже сподобалися уроки української мови, вчитель дійсно вміє знайти підхід до дітей і по-простому донести знання. Хоча до початку Літньої школи саме на цей урок моя дитина найбільше не хотіла йти”.
Ірина Сурікова, мама Анастасії, яка відвідувала школу “Світанок”: “Коли ми записувалися в табір, донька була далеко в селі та ще не знала, що буде ходити на заняття. Коли вона приїхала, я поставила її перед фактом: мовляв, потрібно ходити в табір, аби нагадати собі англійську й математику. Звісно, вона довго капризувала, але мами слово – закон!
Коли Настя відвідала кілька занять, почала приходити в захват. Й одного разу, коли мені потрібна була її допомога, я попросила пропустити одне заняття. Мовляв, нічого страшного не станеться, якщо вона не піде. На це донька відповіла: “Ні, я не можу, у мене завтра математика, мені вона дуже подобається”. Я була приємно вражена, що Настя не хоче пропускати заняття. Тому щиро вдячна за вашу працю, цікаво проведені заняття, діти ненав’язливо поспілкувались і згадали шкільну програму”.
Марія Кульченко, мама Аліни, яка відвідувала Академічну гімназію: “Дитина із задоволенням відвідувала навчання. Викладачі пояснювали матеріал у доступній та цікавій для дитини формі, атмосфера була дружньою. Сподобалося, що дитина мала бажання відвідувати навчання, саме це є для мене як мами показником здорової та позитивної атмосфери навчального процесу. Щиро дякую вам за підготовку до школи!
Мене вразило, що діти швидко подружилися, ділилися їжею, допомагали одне одному. Наприклад, якось дівчинка не взяла на навчання їжу, то всі діти поділились із нею своїми перекусами. Коли змінили викладача, діти плакали, адже за такий короткий час учитель встиг стати для них другом”.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.