Україна завжди славилась видатними інженерами – Сікорський, Корольов, Патон. Жодні горнила історії не зламали жагу українців до знань, прагнення до творення. Не змогли зробити цього й нині. Навіть тікаючи від війни в безпечніші місця, українські діти продовжують тягнутись до знань.
Наш сьогоднішній герой – Максим, дев’ятирічний хлопчик з Харкова, який разом з родиною був змушений переїхати до Івано-Франківська. Саме тут він почав відвідувати “Робоклуб”, заняття з інженерного мейкерства для дітей, який є частиною проєкту “ФранКоло”. Сам проєкт реалізується спільними зусиллями ГО “Смарт освіта” та місцевих освітніх ініціатив за фінансової підтримки Educo.
Зі слів Світлани, мами Максима, її син настільки захопився заняттями, що не міг дочекатись моменту, щоб знову їх відвідувати. А після кожного з них без зупину розповідав про те, чого навчився цього разу.
“Зайняти дітей та зацікавити їх чимось – надзвичайно важка праця. А зробити це під час війни – вдесятеро складніше. Наставникам треба було, по-перше, налаштувати себе (а починаючи з 24 лютого в Україні це доволі важко). По-друге, завоювати довіру і увагу дітей. А це треба “попотіти”. Адже їх потрібно відволікти від спогадів про домівку (можливо вже зруйновану) та про залишених родичів та друзів. На початку мені здавалось, що це було неможливо.
АЛЕ організатори та наставники ЦЕ змогли. Коли дитина біжить на заняття, та питає з цікавістю в очах: “А що ми сьогодні будемо робити? Ходім скоріш, щоб не запізнитися!”. Коли дитина після занять каже: “Було дуже класно, я дізнався, як зробити ракету, літак та ще багато приладів. І як вони сконструйовані, як можна зробити все це з підручних засобів. А чому так швидко закінчилось заняття? А коли ми прийдемо наступного разу?”.
Мені здається, ці питання вже багато про що свідчать. Я дуже вдячна тим людям, які вклали в мою дитину стільки сил, уваги та любові. Я вважаю, що такі гуртки не просто потрібні, вони необхідні, особливо в такий час!”
Саме такі історії змушують нас працювати все більше і більше, запускати нові й нові проекти. Від щирого серця ми бажаємо Максиму успіху та щастя. Хтозна, можливо, перед нами ще один майбутній великий інженер?
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.